Головне меню
Проєктна діяльність
Рідкісні та цінні видання
Ми в соціальних мережах
Календарі
Інформація для кафедр
Шекспірознавство
Випадкове фото
Хто на сайті
На сайті 201 гість та 0 користувачів
Uncategorised
Науковці ТНПУ провели навчання держслужбовцівНавчання державних службовців категорії «Б» та «В» та посадових осіб місцевого самоврядування IV-VII категорій посад за загальною короткостроковою програмою «Цифрова грамотність публічних службовців. SMART-технології». 04 серпня 2022 р. відбулося онлайн – навчання державних службовців категорії «Б» та «В» та посадових осіб місцевого самоврядування IV-VII категорій посад за загальною короткостроковою програмою «Цифрова грамотність публічних службовців. SMART-технології».
Перед слухачами виступили Горбатюк Роман Михайлович – доктор педагогічних наук, професор кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Цідило Іван Миколайович – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Ящик Олександр Богданович - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка.
Перед слухачами виступили Горбатюк Роман Михайлович – доктор педагогічних наук, професор кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Цідило Іван Миколайович – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Ящик Олександр Богданович - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри комп’ютерних технологій Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка.
Метою семінару є підвищення кваліфікації публічних службовців у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових компетентностей, відповідно до сучасних вимог.
Фото дивіться тут
Джерело
Джерело
Вступна кампанія у ТНПУ
У тернопільських закладах вищої освіти з 29 липня розпочався прийом заяв від випускників шкіл та коледжів.
Мирослав Гесик закінчив бакалаврат зі спеціальності "Фізична культура". Ступінь магістра планує отримати у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка на фізико-математичному факультеті.
"Зараз головне – це зареєструвати в електронному кабінеті. Відповідно мені, як бакалавру, після отримання диплому, бо там за номером диплому реєстрація відбувається. І після 16 серпня потрібно здати заяву в електронному кабінеті з відповідним мотиваційним листом. І подальша інформація вже буде там".
Мирослав Гесик. Суспільне Тернопіль
Заяв від випускників шкіл та коледжів у приймальну комісію педуніверситету надійшло понад 1 000. Про це суспільному повідомив відповідальний секретар приймальної комісії Юрій Древніцький. 8 серпня – останній день подачі заявок для осіб пільгових категорій, які мають право вступу за індивідуальною усною співбесідою.
"Це є пільгові категорії, до яких належать діти-сироти, учасники бойових дій, місцем реєстрації яких є зона бойових дій або особливо небезпечні території".
Юрій Древніцький. Суспільне Тернопіль
Цьогоріч вступники мають можливість подати документи на вступ, особисто прийшовши до приймальної комісії вишу, надіслати їх поштою або ж на електронну адресу. Юрій Древніцький каже, що до їхнього вишу уже надійшли онлайн-документи від вступників з Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, а також із Криму.
Ірина Моргун,
Суспільне
Валерій Панченко: «Чого Путін хотів, він того і добився: повернув українську мову на Схід України»Про війну, ворогів, англійську мову та лекції з окопу Тиждень поспілкувався з доцентом, який став мисливцем за танками.
24 лютого 2022 року студенти Тернопільського педуніверситету так і не дочекалися на парах свого викладача Валерія Валерійовича Панченка. Вони навряд чи образились, адже причина відсутності викладача була більш ніж поважною.
«Приблизно о шостій ранку 24 лютого подзвонив товариш і сказав: «Все професоре, вставай, збираємось, поїхали», — згадує Валерій, — Я спочатку не зрозумів куди, але потім якась задня думка прийшла: очевидно, почалося». Викладач має бронь і може не йти до війська, проте для Панченка таке питання навіть не стояло. В обід він уже був у військкоматі.
Сьогодні старший сержант Валерій Панченко з позивним Професор служить у складі протитанкового дивізіону 53 окремої механізованої бригади ЗСУ. Тепер основним об’єктом його інтересу є не англійська мова, як раніше, а утилізація загарбників. Написання своєї докторської дисертації, з якою Панченко якраз хотів виходити на попередній захист, довелось відкласти до кращих часів. Та й читати лекції з передової, як робить дехто з його колег, він вважає за недоцільне. «Сьогодні не можна ні про що думати, окрім як про перемогу, — каже Панченко, — Я не розумію, як можна з окопу читати лекцію, чи вести пару, коли по тобі стріляють. Не бачу в цьому ефективності абсолютно. Це наражає на небезпеку тебе й твоїх друзів.» Деякі студенти за прикладом свого викладача також пішли воювати, але хто і де саме служить, він не знає. На передову, де майже не буває зв’язку, інформація доходить складно. Про новини з далекого Тернополя дізнається хіба під час коротких розмов з рідними.
«Ми працюємо по принципу МакДональдза, — каже Професор, — Усі бійці знають специфіку роботи на різних бойових засобах та готові працювати з будь-якою зброєю». Але, судячи із відгуків, у своїй щоденній роботі перевагу все ж надають інструментам українського виробництва. Кажуть, найкраще зарекомендувала себе рідна «Стугна». Вона далекобійна, б’є навіть далі та потужніше, ніж легендарний Javelin і практично не залишає шансів ворожим танкам. Хоча й Javelin, і британський NLAW також відмінно себе показали. Ну а нещодавно в руках українських вояків опинились чималі запаси трофейної зброї. Орки-морпіхи з Севастополя були настільки щедрі, що люб’язно підкинули хлопцям чимало новинок ворожого «воєнторгу». Тепер усі ці подарунки вони вивчають (не викидати ж) та обіцяють найближчим часом випробувати проти колишніх власників.
Валерій Панченко на війні не вперше — у 2015-му він служив у складі 24 ОМБр. Саме тоді, сім років тому, колеги стали називати його Професором. «Коли я прийшов у 53 бригаду, нікому нічого не говорив, — каже Валерій, — Але псевдо продублювалося само собою. Нові побратими та посестри знову вирішили іменувати мене Професором. Хоч насправді я зовсім не професор, а доцент».
Свою теперішню роботу Валерій сприймає як необхідність. Каже, що гадати про те, чим закінчиться війна, та якою має бути перемога, нема сенсу, але впевнений: «Оркам прийде край. Їх просто треба стерти з лиця землі, щоб весь світ нарешті відпочив. Українці не хочуть віддавати своє і не хочуть брати чуже. Ми ніякі не завойовники, нам не потрібні чужі землі. Ми просто хочемо жити у себе, нормально та щасливо.»
Валерій погоджується, що масштаб війни зараз зовсім інший, але каже, що з моменту першого знайомства змінилось небагато: «У 2015 році, коли по тобі стріляли, було страшно, бо і танчики працювали, і арта. Тепер з’явились авіація, ракети — теж страшно. Коли відчуваєш, як над тобою літають «вертушки», це дуже неприємні відчуття… Але терпимі. Скоріше, з’явилося більше люті, більше ненависті до тих істот, яких ми не можемо навіть людьми назвати. Які просто знищили десятки тисяч мирних людей нізащо — лише тому, що в якогось недомірка в голові «стрельнуло» і він вирішив щось із себе вдавати.»
А втім, проблема насправді глибша, вважає Професор: «Проблема в оркостані, в одурюванні людей. Все, що з російського рота виливається — брехня. І це все десятиліттями транслювалося на українську аудиторію. Дуже велика частина людей (покоління сорок плюс) одурманені. Звідки беруться колаборанти, звідки береться нечисть, яка живе в місті, й сама ж дає ворогу координати, щоб по ній стріляли? Це виключно вплив російського ТБ і пропаганди. Так, як було ще у Радянському Союзі, який я застав».
«Ми працюємо по принципу МакДональдза, — каже Професор, — Усі бійці знають специфіку роботи на різних бойових засобах та готові працювати з будь-якою зброєю». Але, судячи із відгуків, у своїй щоденній роботі перевагу все ж надають інструментам українського виробництва. Кажуть, найкраще зарекомендувала себе рідна «Стугна». Вона далекобійна, б’є навіть далі та потужніше, ніж легендарний Javelin і практично не залишає шансів ворожим танкам. Хоча й Javelin, і британський NLAW також відмінно себе показали. Ну а нещодавно в руках українських вояків опинились чималі запаси трофейної зброї. Орки-морпіхи з Севастополя були настільки щедрі, що люб’язно підкинули хлопцям чимало новинок ворожого «воєнторгу». Тепер усі ці подарунки вони вивчають (не викидати ж) та обіцяють найближчим часом випробувати проти колишніх власників.
Валерій Панченко на війні не вперше — у 2015-му він служив у складі 24 ОМБр. Саме тоді, сім років тому, колеги стали називати його Професором. «Коли я прийшов у 53 бригаду, нікому нічого не говорив, — каже Валерій, — Але псевдо продублювалося само собою. Нові побратими та посестри знову вирішили іменувати мене Професором. Хоч насправді я зовсім не професор, а доцент».
Свою теперішню роботу Валерій сприймає як необхідність. Каже, що гадати про те, чим закінчиться війна, та якою має бути перемога, нема сенсу, але впевнений: «Оркам прийде край. Їх просто треба стерти з лиця землі, щоб весь світ нарешті відпочив. Українці не хочуть віддавати своє і не хочуть брати чуже. Ми ніякі не завойовники, нам не потрібні чужі землі. Ми просто хочемо жити у себе, нормально та щасливо.»
Валерій погоджується, що масштаб війни зараз зовсім інший, але каже, що з моменту першого знайомства змінилось небагато: «У 2015 році, коли по тобі стріляли, було страшно, бо і танчики працювали, і арта. Тепер з’явились авіація, ракети — теж страшно. Коли відчуваєш, як над тобою літають «вертушки», це дуже неприємні відчуття… Але терпимі. Скоріше, з’явилося більше люті, більше ненависті до тих істот, яких ми не можемо навіть людьми назвати. Які просто знищили десятки тисяч мирних людей нізащо — лише тому, що в якогось недомірка в голові «стрельнуло» і він вирішив щось із себе вдавати.»
А втім, проблема насправді глибша, вважає Професор: «Проблема в оркостані, в одурюванні людей. Все, що з російського рота виливається — брехня. І це все десятиліттями транслювалося на українську аудиторію. Дуже велика частина людей (покоління сорок плюс) одурманені. Звідки беруться колаборанти, звідки береться нечисть, яка живе в місті, й сама ж дає ворогу координати, щоб по ній стріляли? Це виключно вплив російського ТБ і пропаганди. Так, як було ще у Радянському Союзі, який я застав».
Але, на його думку, це справляє і зворотній ефект — зовсім протилежний тому, на який сподівалися організатори бійні в Україні: «Ця бригада, на хвилиночку, здебільшого складається з місцевих. І якщо порівнювати те, що було у 2015-му і те, що зараз, то патріотизм в людях просто зашкалює. Вони тут, на Сході, переходять на українську мову. Чого ще треба? Чого Путін хотів, він того і добився: повернув українську мову на Схід України.»
«Сьогодні увесь світ блокує Росію, — каже Валерій, — Рано чи пізно, в них вичерпаються ресурси й вони перетворяться, як я це бачу, в Північну Корею. У них банально не буде чим воювати. Ну хіба рогатками. Але хай воюють. Ми вже знищили, станом на сьогодні, 35 тисяч. Якщо хочуть ще 35 – будь ласка, ніхто нікого більше не жаліє. До орків жалю немає жодного. Це не люди, я ще раз кажу, це істоти.»
Щодо перспектив наш співрозмовник оптимістичний: «Нещодавно, була зустріч країн Великої сімки, де вони вирішили, що будуть допомагати Україні до тих пір, доки це знадобиться. Тому я впевнений, що ресурсу в нас вистачить. Тим паче, ленд-ліз ще не почався, а ми вже орків сунемо на всіх фронтах. Воювати сьогодні є чим, але зброї все ж хочеться більше. Якщо її буде більше, це все закінчиться швидше. Найважливіше — людські життя. Інфраструктура відбудується, а мирні люди гинуть нізащо.»
А втім, причина помітних успіхів української армії полягає не лише в допомозі союзників. «Ми всі працюємо, як єдиний організм, — розповідає Валерій, — Всі працюють з усіма, всі працюють за всіх. Якщо нам важко, нам допомагають інші підрозділи. Якщо важко їм, ми допомагаємо. Тут немає такого, щоб хтось комусь не допоміг, чи хтось когось не прикрив. Обов’язково працюємо всі.»
Після війни Валерій Панченко збирається на море: «Хтось любить гори, а я море. Люблю, як бегемот, десь залізти і сидіти. Але спочатку, як приїду, треба пройти маленьку реабілітацію. Я і хлопцям про це кажу, бо всі контужені. Це ж війна новітнього формату — війна артилерії. Це дуже сильний і гучний звук. Коли ми сидимо по посадках та лісах, все летить на нас. Відповідно, всім треба буде підлікуватися і хоча б два тижні відпочити».
Чи збирається Валерій Панченко повертатися до своєї дисертації з історії англійської мови, яку він поставив на паузу, вияснити так і не вдалося. «Дисертація — це поняття дуже відносне, — філософськи міркує Професор, — Вона може бути закінчена, або незакінчена». І тут з ним навряд чи посперечаєшся.
«Сьогодні увесь світ блокує Росію, — каже Валерій, — Рано чи пізно, в них вичерпаються ресурси й вони перетворяться, як я це бачу, в Північну Корею. У них банально не буде чим воювати. Ну хіба рогатками. Але хай воюють. Ми вже знищили, станом на сьогодні, 35 тисяч. Якщо хочуть ще 35 – будь ласка, ніхто нікого більше не жаліє. До орків жалю немає жодного. Це не люди, я ще раз кажу, це істоти.»
Щодо перспектив наш співрозмовник оптимістичний: «Нещодавно, була зустріч країн Великої сімки, де вони вирішили, що будуть допомагати Україні до тих пір, доки це знадобиться. Тому я впевнений, що ресурсу в нас вистачить. Тим паче, ленд-ліз ще не почався, а ми вже орків сунемо на всіх фронтах. Воювати сьогодні є чим, але зброї все ж хочеться більше. Якщо її буде більше, це все закінчиться швидше. Найважливіше — людські життя. Інфраструктура відбудується, а мирні люди гинуть нізащо.»
А втім, причина помітних успіхів української армії полягає не лише в допомозі союзників. «Ми всі працюємо, як єдиний організм, — розповідає Валерій, — Всі працюють з усіма, всі працюють за всіх. Якщо нам важко, нам допомагають інші підрозділи. Якщо важко їм, ми допомагаємо. Тут немає такого, щоб хтось комусь не допоміг, чи хтось когось не прикрив. Обов’язково працюємо всі.»
Після війни Валерій Панченко збирається на море: «Хтось любить гори, а я море. Люблю, як бегемот, десь залізти і сидіти. Але спочатку, як приїду, треба пройти маленьку реабілітацію. Я і хлопцям про це кажу, бо всі контужені. Це ж війна новітнього формату — війна артилерії. Це дуже сильний і гучний звук. Коли ми сидимо по посадках та лісах, все летить на нас. Відповідно, всім треба буде підлікуватися і хоча б два тижні відпочити».
Чи збирається Валерій Панченко повертатися до своєї дисертації з історії англійської мови, яку він поставив на паузу, вияснити так і не вдалося. «Дисертація — це поняття дуже відносне, — філософськи міркує Професор, — Вона може бути закінчена, або незакінчена». І тут з ним навряд чи посперечаєшся.
ТНПУ допомагає захисникам на передовійЩе одна передача для наших захисників - тепловізор коштом друзів заступника декана хіміко-біологічного факультету Андрія Герца, колег-науковців Стіва та Грега з м.Анн-Ербор, штат Мічиган, США, тенти-баша і пончо від Тетяни Кіцак і Валерія Януся для студента-історика Юрія Галицького та його бойових побратимів.
Розповідає доцент Володимир Кіцак.
Розповідає доцент Володимир Кіцак.
Ректор ТНПУ професор Богдан Буяк в студії Телеканалу ІНТБНевпинно наближається перше вересня, і, у зв'язку з цією датою, ми змушені шукати відповіді на важливі і непрості запитання.
- Чи не залишаться класи і аудиторії порожніми?
- Чи зможуть школярі і студенти отримувати знання від педагогів у "живому" режимі?
- Чи встигли керівники Тернополя і області обладнати навчальні заклади "протиракетними" сховищами?
- Хто нестиме відповідальність, якщо безпека дітей опиниться під загрозою?
Відповіді у прямому ефірі дискусійної студії "Кажи прямо в очі" на Телеканал ІНТБ.
Учасником цього запису, як представника вищої освіти став ректор #ТНПУ
Очно чи дистанційно? Як будуть навчатися та чи є укриття в тернопільських університетах:
ТНПУ
Попри те, що складання національного мультидисциплінарного тесту ще триває, в Україні вже розпочалася вступна кампанія-2022. Умови спростили, а деякі пункти змінили. "20 хвилин" поспілкувалися з представниками чотирьох вищих навчальних закладів Тернополя та дізналися, як у кожному просувається вступна кампанія.
На що можуть розраховувати майбутні студенти, за якою формою планують університети починати навчальний рік та чи збільшився обсяг держзамовлення?
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Педагогічний університет активно приймає заявки на навчання. Зі слів відповідального секретаря приймальної комісії ТНПУ Юрія Древніцького, станом на 10 серпня надійшло вже понад 2000 заяв від українських абітурієнтів.
На що можуть розраховувати майбутні студенти, за якою формою планують університети починати навчальний рік та чи збільшився обсяг держзамовлення?
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Педагогічний університет активно приймає заявки на навчання. Зі слів відповідального секретаря приймальної комісії ТНПУ Юрія Древніцького, станом на 10 серпня надійшло вже понад 2000 заяв від українських абітурієнтів.
– Цьогоріч абітурієнти не такі активні, а все через те, що результати національного мультидисциплінарного тесту (НМТ) приходять поступово. То перші дні була мала кількість заяв і переважно від випускників, які закінчили школу в минулих роках. Бум від випускників-2022 спостерігається з другого серпня. Вступна кампанія побудована таким чином, що всі заявки приймаємо в онлайн-форматі. Особисто приносять документи ті, чиї документи не внесені в державну електронну базу з питань освіти, – каже пан Юрій.
Що стосується іноземних абітурієнтів, то через воєнний стан в країні майже немає бажаючих вступати до українських вищих навчальних закладів. Та все ж, університет цього року отримав чималу кількість місць на держзамовлення, що дає можливість прийняти більшу кількість абітурієнтів на бюджетну форму навчання.
– Ми маємо понад 600 місць державного замовлення для випускників шкіл на денну форму навчання, понад 100 місць – на заочну форму. Також 210 місць денної форми навчання для випускників коледжів, а ось на заочну форму – 88 місць. Питання щодо державного замовлення для вступників на магістратуру ще не розглядалось. Переміщені з тимчасово окупованих територій або зон, де відбуваються бойові дії, вступатимуть за квотою-2. Таким вступникам надається 10% від загальної кількості держзамовлення. Також 10% надається для квоти-1 (люди з інвалідністю, військовослужбовці), – додає Юрій Древніцький.
Попри воєнний стан в Україні, університет все ж сподівається на очну форму навчання, тож вже поступово за літо підготували сховища як у навчальних корпусах, так і гуртожитках. Натомість все вирішуватиметься на першій вченій раді університету.
– У головному корпусі, першому та третьому гуртожитках вже були готові укриття. Недавно закінчили підготовку додаткових укриттів у третьому та четвертому навчальних корпусах. Вчена рада має відбутись десь у 20 числах серпня і тоді вже оберуть або онлайн, або офлайн, або змішаний формат навчання. Досить важко щось спрогнозувати. Педагоги готуються до всіх варіантів, щоб вже вчасно розпочати навчальний рік і вже надавати знання студентам, – розповів відповідальний секретар приймальної комісії ТНПУ.
Що стосується іноземних абітурієнтів, то через воєнний стан в країні майже немає бажаючих вступати до українських вищих навчальних закладів. Та все ж, університет цього року отримав чималу кількість місць на держзамовлення, що дає можливість прийняти більшу кількість абітурієнтів на бюджетну форму навчання.
– Ми маємо понад 600 місць державного замовлення для випускників шкіл на денну форму навчання, понад 100 місць – на заочну форму. Також 210 місць денної форми навчання для випускників коледжів, а ось на заочну форму – 88 місць. Питання щодо державного замовлення для вступників на магістратуру ще не розглядалось. Переміщені з тимчасово окупованих територій або зон, де відбуваються бойові дії, вступатимуть за квотою-2. Таким вступникам надається 10% від загальної кількості держзамовлення. Також 10% надається для квоти-1 (люди з інвалідністю, військовослужбовці), – додає Юрій Древніцький.
Попри воєнний стан в Україні, університет все ж сподівається на очну форму навчання, тож вже поступово за літо підготували сховища як у навчальних корпусах, так і гуртожитках. Натомість все вирішуватиметься на першій вченій раді університету.
– У головному корпусі, першому та третьому гуртожитках вже були готові укриття. Недавно закінчили підготовку додаткових укриттів у третьому та четвертому навчальних корпусах. Вчена рада має відбутись десь у 20 числах серпня і тоді вже оберуть або онлайн, або офлайн, або змішаний формат навчання. Досить важко щось спрогнозувати. Педагоги готуються до всіх варіантів, щоб вже вчасно розпочати навчальний рік і вже надавати знання студентам, – розповів відповідальний секретар приймальної комісії ТНПУ.
Популярними серед абітурієнтів тут є такі спеціальності: психологія, переклад, початкова освіта, дизайн.
Поліна Дайнега,
Волонтери зі США купили тепловізор для студента ТНПУ і його побратимів, які на фронтіВолонтери зі США купили тепловізор для студента тернопільського педуніверситету Юрія Галицького та його побратимів, які зараз воюють на сході України. Про це розповів доцент історичного факультету, де навчався хлопець, Володимир Кіцак.
Дочірні категорії
Видання працівників ТНПУ Кількість статей: 0
ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ
Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Науковці ТНПУ Кількість статей: 1
Університет на сторінках ЗМІ Кількість статей: 7
Видання працівників 2019 р. Кількість статей: 10
Видання працівників 2020 р. Кількість статей: 9
Видання працівників 2021 р. Кількість статей: 9
Видання працівників 2022 р. Кількість статей: 10
Видання працівників 2023 р. Кількість статей: 9
Видання працівників 2024 р. Кількість статей: 10
Видання працівників 2025 р. Кількість статей: 7
Гнатюкіана Кількість статей: 0
Ресурси ТНПУ
Всеукраїнські ресурси
Світові бази даних
Наукометрія
Бібліотеки України
